18 січня 2021-го ветеранові лісової галузі Чернігівщини Владиславу Балицькому виповнилося 85 років. Незважаючи на доволі поважний вік, Владислав Іванович палко вболіває за нинішній стан лісової галузі, особливо за незворотні реформи.
Ще професійним будівельником прикипів серцем до лісу у далекі 70-ті, коли прийшов працювати будівельником у Чернігівський лісгосп, а згодом на прохання заслуженого лісівника УРСР Івана Степановича Іжевського – до об’єднання «Чернігівліс».
Починав із посади виконроба на будівництві нижнього складу в селі Ревунів Круг. Що й казати, посада скромна, порівнюючи з тими, які займав раніше. Та, як мовиться, не місце красить…
Отут, на будівництві нижнього складу лісгоспу, і виявив Балицький свої здібності організатора на повен зріст, на ту висоту, з якої його помітив і легендарний вже на той час начальник об’єднання «Чернігівліс» Іван Степанович Іжевський, котрий, як розповідають, краще рентгена бачив тямущих спеціалістів і відбирав їх для роботи в лісогосподарській галузі області.
І коли у 1978 році завершилось будівництво нижнього складу в Ревуновому Крузі з відмінною оцінкою, Іжевський запросив Балицького в управління об’єднання начальником відділу капітального будівництва. Отак і пов’язав свою подальшу професійну долю будівельник зі славною когортою лісівників, ставши будівельником-лісівником.
З 1979 по 1996 рік Владислав Балицький побудував нижні склади в лісгоспах Добрянки, Семенівки, Холмів, під’їзні залізничні колії до них, понад добру сотню квартир для працівників лісгоспів, приміщень контор, а також дитсадків та інших споруд соціального призначення.
А в сосновому бору на околиці Чернігова завдяки його невтомній енергії виросла ціла вулиця шістнадцятиквартирних будинків, у яких і досі мешкають родини працівників обласного управління, передаючи від покоління до покоління добру пам’ять про того, завдяки чиєму організаторському хисту зведені ці добротні і затишні квартири.
В одному з таких помешкань живе і сам Владислав Іванович, зустрічаючи тут своїх численних друзів. У рідних стінах він зростив і виховав двох доньок — Тетяну і Олену, а зараз не натішиться онучкою Олею.
Вулиця з вивершеними на ній будинками колись носила ім’я радянського письменника Аркадія Гайдара, а нині – Степана Носа, однак усі лісівничі родини цю затишну вулицю під крислатими соснами давно називають поміж собою вулицею Балицького. А це ж радість – зустрічати рідних та друзів на вулиці свого імені!
Дорогий наш Владиславе Івановичу!
Прийміть найщиріші вітання та найкращі побажання з нагоди Вашого Дня народження! Сердечно бажаємо Вам міцного здоров’я та щастя, радості, благополуччя та достатку у Вашому домі, подальших успіхів у всіх починаннях. Хай доля буде щедрою на заслужену повагу і людську шану, а удача усміхається Вам на всіх життєвих дорогах.
Лісівники Чернігівщини
